«Любимо свою роботу й кохаємо одне одного» — оператори UA: МИКОЛАЇВ Василь і Юлія Філімони

Про роботу на Суспільному, операторську майстерність, а також свою історію кохання розповіли оператори UA: МИКОЛАЇВ Василь і Юлія Філімони, які одружилися минулого місяця. А ще вони поділилися, що їм найдужче подобається в роботі та що найбільше цінують у колегах на Суспільному.

 

Як обрали операторський фах?

Юлія: «Я потрапила на телебачення 2004 року. Тоді на телеканалі «Миколаїв» щотижня виходила дитячо-юнацька телепрограма «Тінейджер». Навчаючись у п’ятому класі, спробувала себе в ролі ведучої, і мені це сподобалося. Телевізійна кухня швидко мене захопила, хотілося навчитися робити все. Я завжди із захватом спостерігала за роботою операторів. Тоді як мала вигадувати, що розповідати на стендапі, писати тексти, шукати героїв — вони були в гущі подій, ловили людські емоції… Їм не треба було нічого вигадувати, вони мали лише бачити й помічати. І в один прекрасний день я здивувала всіх тим, що хочу бути не в кадрі, а хочу створювати цей кадр».

Василь: «Насправді я не мав таких планів на майбутнє. Після закінчення школи мріяв стати журналістом, а саме репортером. Обравши цей фах, вступив до Коледжу преси та телебачення. За час навчання мої погляди на життя, а також на професію кардинально змінилися. Фах, який я здобув, почав здаватися мені менш цікавим, ніж до вступу й на початку навчання. Я не збирався пов’язувати з ним життя. Але ось як сталося... Тоді, ще сам того не підозрюючи, я зустрів свою майбутню дружину. Та й взагалі, якщо коротко, то операторський фах обрав заради дружини».

 

Як ви познайомилися? 

Юлія: «Ми не раз бачилися на різних зйомках, але не були знайомі. Василь тоді проходив практику на телеканалі «ТАК ТV», а я вже працювала на тодішньому ТРК «Миколаїв».

Василь: «Одного разу Юля прийшла на зйомку з вже знайомою мені Валею, яка раніше навчалася в моєму коледжі, але була на курс старша, тож я поцікавився в неї, хто ця дівчина».

Юлія: «Валю, хто ця краля?» — така фраза пролунала в моїх навушниках, коли Василь запитував про мене. Він навіть не здогадувався, що мікрофон, який тримала Валя, був увімкнений і я чула всю їхню розмову про мене».

Василь: «Наступного дня ми почали спілкуватися. І вже за чотири місяці жили разом».

Юлія: «Та недовго щастя тривало. Коханого після навчання забрали на строкову службу. І півтора року я чекала на його повернення».

 

Як потрапили на Суспільне?

Юлія: «Коли Василь повернувся, почав шукати роботу, а в нас була вакансія телеоператора».  

Василь: «Після довгої розлуки хотілося бути якомога більше разом, тож я без сумнівів приєднався до команди Суспільного».

Юлія: «А на початку наших стосунків він казав мені, що нізащо у світі не буде оператором».

 

Що найбільше подобається в роботі?

Василь: «Мене приваблює можливість професійно реалізуватися на Суспільному. А ще тут колеги, які дослухаються до твоєї думки».

Юлія: «Мені подобається, що ми не робимо замовних матеріалів, ми незалежні й працюємо для людей. Новини тут такі, якими вони є насправді, їх навмисно ніхто не роздмухує заради сенсації. Команда UA: МИКОЛАЇВ для мене не просто колеги, вони — моя друга родина. Усі такі різні, емоційні, творчі, але кожен до нестями закоханий у нашу спільну телевізійну справу».

Чи траплялися екстремальні ситуації на роботі? 

Юлія: «За роки роботи було багато яскравих митей. Та на все життя мені запам’ятався стрибок на альпіністській мотузці (роуп-джампінг) над водоспадом Пробій, що в Яремче. Ми знімали там програму про подорожі Україною, показували глядачам цікаві розваги в різних містах, і от однією з них і був роуп-джампінг. Узагалі-то стрибати мала ведуча, але в останню мить вона передумала. А без цього стрибка не було б потрібного нам відеоматеріалу, тож, не довго думаючи, ми помінялися з нею місцями — вона знімала, а я стрибала. Отримала незабутні враження! Та бувають і не такі позитивні ситуації. Працюючи над новинами, ми зустрічаємося з різними людьми, висвітлюємо різні теми. Нам не завжди раді герої наших матеріалів. Траплялися й погрози, і намагання перешкодити зйомкам, тому тут важлива командна робота з журналістом. Тільки злагоджена професійна співпраця дає бажаний результат. На щастя, мені пощастило з колегами, адже поряд зі мною на зйомці завжди надійна людина».

Василь: «Подій, а саме екстремальних, не було за не такий тривалий час моєї роботи на Суспільному, але справді трапляються такі ситуації під час зйомок, коли люди поводяться нечемно, іноді й агресивно, що ускладнює нашу роботу й створює небезпеку. Важливо, щоб оператор і журналіст діяли синхронно».

 

Чи ви професійно конкуруєте між собою? 

Юлія/Василь: «Конкуренції між нами не має. Кожен із нас намагається робити свою роботу якомога краще. Ми завжди допомагаємо одне одному, десь підказуємо, як відзняти краще, десь підмічаємо помилки».

 

Коли вирішили одружитися?

Юлія: «Ми певний час роздумували, одружуватися чи ні. Колеги частенько запитували, Василя особливо, коли ж ми все-таки зробимо це. Одного чудового ранку в перерві між зйомками ми пішли до РАЦСу, що неподалік, і подали заяву».

Василь: «Ця новина швидко облетіла й порадувала всіх на роботі. До нашого свята вони підготували нам відеосюрприз, у кумедній та водночас зворушливій формі привітали нас з одруженням. Ми й плакали, і сміялися всією родиною. Ми знали, що працюємо в дружній команді, але цей сюрприз все одно став несподіванкою для нас».

Чи вистачає часу одне на одного в напруженому робочому графіку?

Юлія: «От якби ми працювали окремо, то точно б бракувало. Коли Василь влаштовувався до нас, багато хто казав, що, працюючи разом, ми швидко набриднемо одне одному. Але коли нам набридати, якщо ми приїхали на роботу й роз’їхалися на різні зйомки».

Василь: «Звісно, коли напружений графік, то ми зовсім не бачимося. Але одна думка про те, що ми працюємо в одному відділі на ідентичній посаді, зігріває душу. Хоч яким був би графік, ми все одо на роботу найчастіше ходимо разом і додому повертаємося теж удвох. Цінуємо кожну спільну мить».

 

А як відпочиваєте?

Юлія: «Я люблю малювати, коханий читає книжки з психології, а потім експериментує наді мною. Спочатку мене це дратувало, але я вже звикла».

Василь: «Ну, точно не сумуємо, завжди знаходимо, що робити. Руйнуємо стереотипи щодо подружнього життя. У нас побутує думка, що після одруження життя стає нудним, одноманітним, а кохання витісняють хатні справи й клопоти. Ми вважаємо інакше. Ми насолоджуємося одне одним, і, якщо працювати над стосунками, їх не зіпсувати жодними труднощами».

 

Про що мрієте?

Василь: «Мрію досягнути висот на міжнародному рівні, а ще хочу продовжити навчання й всебічно розвиватися».

Юлія: «Пташку біля пункту «вийти заміж до тридцяти» я вже поставила — так жартує мій чоловік. Мрію про великий затишний будинок і подорожі світом. Одного дня обов’язково зніму матеріал, який матиме важливе значення для всього суспільства, буде це новинний сюжет чи документальна стрічка, не знаю — життя покаже. А поки що далі працюватиму на улюбленому телеканалі з найкращими людьми. Ми з Василем робимо спільну справу й отримуємо від цього задоволення, любимо свою роботу й кохаємо одне одного».